«Укрпол» друкує все: починаючи від листівок і книжок до упаковки для ліків і їжі. Їхню продукцію можна знайти, наприклад, у чеських супермаркетах «Альберт» чи в українському «МакДональдз». Однак на діяльність заводу, також вплинула російська агресія, за останні півтора роки. Компанія бореться з падінням продажів або виведенням працівників на фронт. Проте вона не здається і навіть планує нові угоди з партнерами із західних країн, зокрема з Чехії.
«Криза покаже, хто насправді найкращий», — каже засновник і генеральний директор «Укрполу» Сергій Ковальчук, проводячи нас виробництвом на своєму заводі. «Я думаю, що інвестори, які сьогодні не побояться прийти в Україну, будуть в найбільшому виграші в найближчі роки, тому що отримають величезну фору над конкурентами», — додає Ковальчук, охоче відповідаючи на наші запитання.
- Ви фізик за фахом. Як ви стали керувати найбільшою поліграфічною компанією України?
- Після розпаду Радянського Союзу на початку 1990-х науковцям нашої країни було дуже важко. Ми отримували мізерні зарплати, тому багато з нас почали шукати інші способи заробітку. Тоді я помітив, що в Україні є великий попит на друк різних офіційних документів, тому що багато людей почали возити сюди товари з-за кордону. Цифровий зв’язок тоді був не дуже поширений, для всього потрібен був папір. І ось у 1997 році я заснував «Укрпол». Спочатку у мене працювало лише п’ять чоловік і ми друкували на маленькому друкарському верстаті, який, до речі, чеського виробництва. Згодом ми почали розширювати наше виробництво, включивши в нього книги, журнали, листівки, харчову упаковку тощо, поки не виросли в компанію з шістсот співробітниками.
- Але потім почалось російське вторгнення. Як ви з ним впоралися в «Укрполі»?
- Війна принесла нам, як і всім в Україні, багато проблем. Наші продажі впали на тридцять відсотків. Але кілька факторів допомогли нам вижити. В першу чергу ми виготовляємо речі повсякденного попиту. Люди змушені купувати ліки та продукти навіть в умовах економічної кризи. Наша фабрика розташована в західній частині країни, де немає бойових дій, і головне, що чверть продукції ми експортуємо до країн Європейського Союзу. Деякі наші клієнти на Заході припинили з нами спілкуватися на початку вторгнення. Вони, мабуть, боялися, що за кілька днів Україна перестане існувати і вони втратять гроші. Згодом, однак, ситуація покращилася, і зараз ми, навпаки, нарощуємо експорт до Європейського Союзу.
- Що вас наразі найбільше турбує?
- Ми молимося, щоб на наш завод не впала ракета. В іншому випадку найбільшим ризиком є, очевидно, помітне зменшення робочої сили. Багато людей бігли за кордон або були призвані до армії. Якщо війна триватиме багато років, що цілком ймовірно, то знайти працівників, особливо чоловіків, буде все важче. Тому зараз ми навчаємо всіх працівників на різні посади, щоб будь-хто міг замінити будь-кого в екстреній ситуації.
